Дитинство - це зЁрка.
Я дарую дЁтям
Це ягЁдне поле,
ПольовЁ квЁти.
СуворЁ догани,
Заборони лЁтнЁх
В них ≤ ми самЁ.


Питаю: " Де ти сину?
Де ти сину,
ЗЁронька моя? "


Коли зорЁ всплинуть,
Там вже нас не буде.
Та житимуть надЁ⌡ нашЁ
На ЗемлЁ.
ТодЁ, може, вченЁ
Та й дЁзнають у генах
Про те що ми мали зараз
У душЁ.


Питаю: " Де ти сину?
Де ти, сину,
ЯЁдко моя? "


Так уночЁ коли не сплю,
Сиджу, курю, все думаю.
Питаю: " Де ти сину?
ЗЁрочко моя? "